НЛО. Украина

Уже вдруге пишу на цю тему і вдруге не можу обійтися без окличного і питального знаків у заголовку — таким незвичним для нашого повсякденного сприйняття є випадки зустрічей з неопізнаними літаючими об'єктами. Цього разу мені напевно поталанило — на письмовому столі лежало кілька фотокарток із зображенням «літаючої тарілки»

А потрапили вони до мене так. Минулого четверга в кабінет зайшов агроном радгоспу «Пархомівський». що на Краснокутщині, А. М. Глуховський.

— Подивіться, можливо, зацікавить, — Анатолій Михайлович розклав на столі фотокартки. — Еге ж, наче капелюха хто кинув? А ось тут, — показує інший знімок, — на капелюха вже не схоже. Чи не так?

Над полем, хатами невеличкого хутірця зависла «літаюча тарілка». На одній з фотокарток було чітко видно випущені з боків «шасі».

Ці фотокартки Глуховському подарували знайомі, коли він у справах побував на Іванівській дослідній станції, що в Охтирському районі Сумщини, Дослідна станція розташована в селищі Сонячному, що якраз на межі наших двох областей.

— Знімки зроблено з території Сумської області. А НЛО ширяє над Харківщиною, у небі над хутором Мойка, — пояснив Анатолій Михайлович.

Наступного дня редакційна машина уже мчала мене до мети — Сонячнянської середньої школи, де навчається семикласник Дима Гіренко, якому поталанило зробити чотирнадцять кадрів із зображенням НЛО. Хай сумські колеги не ображаються на мене за несподіване вторгнення, але ж НЛО прилетіло до них з Харківщини, з наших країв...

Школа зустріла нас тишею. якраз йшли уроки, і… фотокартками НЛО, прикріпленими на стенді, поряд з переліком обов'язків чергових по школі. Внизу було написано: «Ці фотокартки зробив учень сьомого класу Дима Гіренко 4 лютого 1990 року. Прохання фотографії не зривати».

З чого почати? Напевно, з розмови з мамою Дими, яка працює бібліотекарем у школі.

— У п'ятницю він фотоапарат вперше взяв у руки, батько йому свій подарував, - почала свою розповідь Лідія Володимирівна. — А в неділю, 4 лютого, вийшов надвір — цуценя сфотографувати. І раптом влітає в хату: «Мамо! Я літаючу тарілку сфотографував!»

— Заспокойся, дитино, сказала йому. — Напевно, гасаєш вулицею, цілий день не ївши, так тобі вже тарілки ввижаються!

Він розсердився, пішов до себе і проявив плівку. Тепер йому ніхто проходу не дає...

Дима невисокий худорлявий хлопчик з допитливими очима так розповідає про свою знамениту НЛО-зйомку: — Лише вийшов на ганок, а від Лавірок (лісок на Харківщині, за кілька кілометрів від Сонячного. — Авт.) летить НЛО. Я вибіг на вулицю, зробив кілька знімків. «Тарілка» летіла півколом, зависла приблизно на висоті 600 метрів біля нашого будинку. Потім різко пішла вгору і зникла в небі. Після цього вона з'являлася вдруге, зробила майже такий самий «маневр», тільки коли я зводив затвор фотоапарата, вона в цей час «ніжки» випустила. Я навіть не помітив як це сталося.

Можна по-різному ставитися до цього випадку. Можна сприймати як факт, адже є докази — чотирнадцять кадрів із зображенням НЛО. Можна й сумніватися, підозрюючи підробку, хоча всі, з ким говорив, категорично це заперечують. Та і сам, розглядаючи негатив, не помітив нічого, що могло б свідчити про фотолюбительський фокус. Але безперечно одне: незважаючи на власні враження, до проведення серйозної експертизи не можна робити однозначні висновки. Якщо ж висновок експертизи буде позитивним, це стане сенсацією, а Дима Гіренко — знаменитістю, тому що, як мені відомо, принаймні в нашій країні ще нікому не вдавалося зробити знімки подібного за формою НЛО. До того ж знімки мають такі деталі, які змушують серйозно замислитися над цією проблемою.

А поки що найбільше вдячна Димі санітарка Сонячнянської лікарні Ганна Григорівна Заїка, яка десь у вересні минулого року (точну дату зараз встановити важко) спостерігала і на собі відчула дію випромінювання неопізнаного літаючого об'єкта. «Тепер хоч люди не сміються з мене, не кажуть, що все це я вигадала», - говорила вона.

Але до цього ми ще повернемося. а зараз мова піде про розповіді школярів, які спостерігали НЛО. Напевно. необхідно пояснити, що ці спостереження були ще задовго до того, як з'явилися фотокартки.

Ось, наприклад, що побачили брати Чередниченки - Сергійко. Віти, Дмитрик. Розповідає старший, восьмикласник Сергій:

— Ми живемо на хуторі Майка. У вересні минулого року, в другий понеділок, ранком збиралися до школи. Брати пішли першими, а я в хаті затримався. Раптом чую галас, Дмитрик додому весь у сльозах біжить, кричить: «Лунатики!». А сталося ось що. Коли вони відійшли від дому, з'явилася «тарілка», від якої конусом падав на землю промінь. Вона зависла над Вітею, він якраз потрапив у середину цього променя. Брат відбіг убік, вона теж за ним і знову зависла. Нарешті, Вітя не витримав, прибіг до нас, а «тарілка» полетіла геть.

До речі, три брати однаково розповідають про НЛО, Цілком можливо, що за час, що пройшов з моменту «зустрічі» з НЛО. якісь подробиці забулися, щось додала дитяча фантазія.

А ось розповідь Наталії Сопітько, восьмикласниці:

— Це було в середу - сьомого лютого. Увечері я дивилася телевізор. Чомусь підійшла до вікна, глянула на вулицю, а над сусіднім двоповерховим будинком висить розплющений круг, посередині в нього виступ, схожий на башточку. НЛО весь червонуватого кольору, а вершечок і низ — сірувато-синього і постійно мерехтить, переливається...

Наталя зробила малюнок НЛО, який за формою і кольором схожий на той, що його спостерігав на початку січня житель Мерефи А. Є. Воронцов («СХ» писала про це 24 січня ц р.).

А зараз — свідчення Г. Заїки.

— Це було у вересні, коли збирали буряки, приблизно о пів на восьму вечора, — розповідає Ганна Григорівна. - Впоралася з домашніми справами, вийшла надвір воду вилити. Чую. щось шумить, але на літак не схоже. Схоже було на сильний вітер, ураган. Все це насувалося з боку Лавірок на мою хату. Акація у дворі росте, так вона місця не знаходила. Я злякалася, але кроку не можу ступити, неначе щось мене притягує до того місця. НЛО летів дуже низько, нагадував сферу півколом, по якій рівномірно були розташовані сріблясті «блюдця». А всередині цієї' сфери теж був круг, але сіруватий, діаметром кілька метрів. Сріблясті круги випромінювали світло. Коли «тарілка» проминула мене, я отямилася, заскочила до хати. Подивилася в дзеркало, а я була в червоній хустці, а обличчя кольором від хустки не відрізняється. Наступного дня воно відійшло, а от очі різали і боліли ще тижнів зо два.

З цих свідчень можна зробити висновок: найчастіше тут спостерігають НЛО у формі перевернутої тарілки і кулі, в основному жовтого кольору. Можна визначити і курс, звідки вони прилітають і куди зникають. Маршрут пролягає зі сходу на Захід, з боку Богодухова, через північну територію Краснокутського району і далі на Полтаву.

Я показував ці знімки багатьом моїм знайомим, колегам. Одні, розширивши від подиву очі, згадували болгарську провісницю Вангу і її слова про «гостей з третьої планети нашої сонячної системи», інші категорично заявляли: «Та кинь ти всі ці дурниці!». Але в цьому випадку є два варіанти: або ж НЛО дійсно відвідує, ці Місця, або ж багато жителів Мойки і Сонячного піддаються галюцинаціям. Що ж, в обох випадках потрібне втручання спеціалістів.

Зізнаюся, залишав Сонячне у кепському настрої. Справа в тому, що, подарувавши купу фотокарток, мені навідріз відмовилися довірити хоча б пару негативів, щоб запропонувати «першоджерела» спеціалістам і зробити якісні відбитки для га-зети. Але ніякі «дипломатичні прийоми» не допомогли, хоча Диму я, здається, умовив.

— Знаєте, це справа державної ваги, — твердо сказав учитель фізики Микола Степанович Загурський, молодий. серйозний чоловік. — Ми написали в Москву, щоб нам науково пояснили це явище. Люди приїдуть незабаром, а що я їм скажу?

А для скептиків Микола Степанович запропонував адресу: Сумська область, Охтирський район, смт Сонячне, середня школа. «Негативи завжди будуть у нас. — сказали мені на проїдання.— Хто сумнівається, хай приїздить. пересвідчиться».

Що ж, можливо, правий Микола Степанович, «державна людина»? Не можна псувати негатив, адже випадок унікальний.

Їхали додому переповнені враженнями. Шофер раз у раз, відриваючись від керма. поглядав на небо: «Де ж той НЛО? Хоча б раз побачити», Зауваживши, що краще за дорогою слідкувати, а то справді «вступимо в контакт». я подумав: навряд чи школярі й дорослі отримають «наукове пояснення» цього явища. Бо подальша доля негативів і свідчень очевидців одна — бути черговим доказом існування не зрозумілого для нас явища. Все написане вище, стосується того, що лежить за межами нашого повсякденного досвіду. Хтось готовий сприйняти це, хтось — ні. Що ж, мабуть, так воно і повинно бути...

Б. МАРЧЕНКО. "Соціалистічна Харківщина", 14 лютого 1990 року

________________________

Currently, UFO photos will not surprise anyone - the Internet is simply littered with them. The bulk of them are various kinds of photo artifacts, or are so unintelligible that they can be easily explained by natural causes. But the pictures with the classic "flying saucers", which were popular in the late 1980s - early 1990s, have almost gone out of fashion, but still roam as reliable in many publications. But even with these photos, which were once examined for authenticity in various ufological organizations, not everything is so simple. Nowadays, most of them hardly stand up to the "lice test", and even on the example of considering banal explanations. The history of one of these series of photographs was reviewed in an article recently published on the website "Ukraine Anomalous". These photos were taken on February 4, 1990 in the village of Solnechnoye, Sumy region in Ukraine. Their author was a student of the 7th grade Dima Girenko, who shortly before this incident signed up for a photo club and took up photography, fortunately his father gave him a camera. That day, after school, the boy decided to take pictures in the yard, when he suddenly became an eyewitness to the appearance of a UFO in the sky, silently gliding in the air from the side of the Lavrika tract. According to him, the object with a metallic sheen in shape resembled two closed wide-brimmed hats. Having made a semicircle, the object hovered in one place not far from the farm, and then, sharply gaining altitude, disappeared into the cloudless sky. Some time later, he reappeared, described a semicircle over the farm and released the "chassis". During the entire observation period, Dima managed to take as many as 14 pictures of a fairly good quality for a novice photographer. Solar UFO on the cover of the book A local physics teacher, Nikolai Stepanovich Zagursky, who led the photo club at the school, supported the successful young photographer. The pictures were displayed on the school stand. They are still kept in the teacher's family. The special correspondent of the newspaper "Rural Life" A.B. Bobrovskikh subsequently transferred the slides from the negatives to the Moscow Radio Institute of MAI, where an examination was carried out and a conclusion was issued on May 23, 1990. The conclusion was signed by Candidate of Technical Sciences V.E. Bocharov, scientific collaborators O.G. Semenov and S.N. Ulanov. According to the conclusions of the examination, the object captured in the pictures was not the result of retouching, but was captured on film through the lens. In the fourth paragraph, if we omit the nonsense, it is said that the surface of the object had very low reflective properties, which, apparently, tried to explain the contrasting black color, out of perspective, and the lack of volume. Well, the rest is nothing but oddities. Having considered only one version with a rational explanation and ignoring possible others, the experts finally classified the image presented for analysis as an "anomalous phenomenon". Moreover, "for further detailed reconstruction" of which "it is necessary to have an additional number of frames." Either slides were not submitted for examination from all frames, or 14 were not enough. (The full text of the conclusion can be found in the article by Vlasov A. on the website "Ukraine anomalous"). Some researchers (for example, Valentin Dinaburgsky, Paul Stonehill) agreed with the presented conclusions about the authenticity of the images, trying to explain the strangeness of the captured view of the object by some of its physical properties and weather conditions. Moreover, as you can understand, the main argument is the credibility of an eyewitness with references to decency. But for others (Kuzovkin A., Shurinov B., Chernobrov V.), these pictures aroused suspicions of forgery. Here's what Alexander Kuzovkin wrote about this story: Now about the photo in the newspaper "Pravda of Ukraine" dated 03/21/90, which, as its Sumy correspondent writes, was taken by a schoolboy Dima Girenko from the village of Solnechny in the Akhtyrsky district of the Ukrainian SSR as a result of his UFO observation. Unfortunately, it should be noted that among the UFO photos provided by eyewitnesses, from time to time there are direct hoaxes. Statistics of such cases say that, as a rule, their authors are teenagers. Fake photographic materials make it difficult to study the UFO phenomenon, but professional expertise allows you to make conclusions about the method of obtaining them with high accuracy. An important sign of a hoax is also the refusal to provide negatives for analysis. In the image under consideration, the object has a clear, very sharp contour. His image does not contain any additional details - semitones, shadows, etc. The object is much darker than the panorama. This is the case if the image is made by the overlay method: a panorama of the area and a separate "mock-up" of a UFO, cut out of dark paper and pasted on glass, are exposed separately on one frame of the film Quote: Moreover, it does not always require such time-consuming procedures as superimposing two frames during photo printing or double exposure. You can simply photograph the landscape through glass with a "plate" silhouette pasted on it or painted on it. It is not difficult to verify this by setting up your own simple experiment, which was performed by Andrey Vlasov. An experimental photo of A. Vlasov This explanation fits perfectly with the case of Dima Girenko's photographs. Trust in the authors of the pictures is a subjective matter, and facts always remain facts. Therefore, the conclusions of the examination should have said about the possibility of fabricating such images, and not about an "anomalous phenomenon".